Педагогічна cистема Марії Монтессорі - дорога великих педагогічних відкриттів, перемог і втрат…

Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870 року в Італії, а померла в 1952 році в Голландії. Між цими двома датами пролягла дорога її життя, повна філософського змісту, великих педагогічних відкриттів, перемог і втрат, дорога незакінченої боротьби за права дитини. Вона була першою в Італії жінкою-лікарем, працювала асистентом в психіатричній лікарні і, лише отримавши ступінь доктора філософії, заснувала у 1907 році в одному з бідних кварталів Риму свій знаменитий “Дім дитини”.

Свою педагогічну систему М.Монтессорі називала системою саморозвитку дитини в дидактично підготовленому середовищі. Вона вважала, що для отримання освіти достатньо створити таке розвиваюче середовище, де дидактичний матеріал вибирав би не педагог, а сама дитина. Вона ж визначала б час роботи з цим матеріалом і контролювала свої помилки.

На основі багаторічних спостережень М.Монтессорі робить висновок про те, що існує визначена кількість матеріалів, достатня для культурного розвитку дітей. Фундаментальним є вимога мати в групі лише один зразок даного типу. До підготовленого середовища входять матеріали, які допомагають розвитку дитини в різних напрямах. Це матеріали для засвоєння навичок щоденного життя, спеціальні пристосування для розвитку сенсомоторики, мови, письма і читання, математичних здібностей. Значна частина матеріалів присвячена “космічному вихованню”, тобто становленню самосвідомості і світосприйняття.

Підготовлене середовище враховує моторні потреби дитини. Воно ніби підштовхує її до спонтанних дій, які розвивають і вдосконалюють координацію рухів і концентрацію уваги.

Всі матеріали, запропоновані М.Монтессорі для підготовленого середовища дитячого садка і початкової школи, за своєю ясністю, структурою і логічною послідовністю відповідають сензитивним періодам розвитку дитини.

Дитина з її індивідуальними і соціально-емоційними потребами завжди знаходиться в центрі навчального процесу. Дитина вільна в підготовленому середовищі. Чому ж вона не бігає по кімнаті і не кричить, а бере з поличок один матеріал за другим, спокійно працює з ними, а потім ставить їх на місце? Справа в тому, що ці матеріали мають велику приваблюючу силу – не дивно, що вони так мало змінилися за останні сто років. Від привабливості до інтересу , від радості живої дії з конкретним предметом до розуміння світу пролягає лінія внутрішньої мотивації дитини, яка є основою її діяльності. Дитина намагається сама розібратися у всьому і потребує лише незначної допомоги педагога, який спостерігає за її розвитком і опосередковано керує навчальним процесом, наскільки це необхідно. Все в Монтессорі-групах пристосоване до потреб дітей: невисокі столи і полиці, з яких дитина може без допомоги дорослого взяти матеріал, розміри якого враховують вікові особливості дітей. “Допоможи мені зробити це самому!” – ще один важливий принцип Монтессорі- педагогіки. Це сприяє розвитку самостійності і впевненості дитини у власних силах.

Даний метод враховує як індивідуальні особливості кожної дитини, так і сприяє засвоєнню соціальних норм: в групі можна займатись з тим матеріалом і стільки, скільки дитині подобається, однак не можна заважати іншим, відбирати матеріал, який тобі сподобався, у товариша, руйнувати чиюсь роботу, втручатися без дозволу до дій іншої дитини. Оскільки Монтессорі-групи є різновіковими, це дозволяє старшим дітям допомагати молодшим оволодіти певними навичками, що вже не раз доводило свою ефективність, бо найкращими вчителями для дітей є інші діти.

Монтессорі-педагогіка дає унікальний шанс дітям з особливими потребами бути інтегрованими в середовище здорових однолітків, бо вони мають такі ж права на спілкування, освіту і любов, як і всі інші діти. Ця інтеграція є корисною і для здорових дітей, оскільки є для них справжньою школою милосердя і гуманізму.

“ Мій метод, - пише Марія Монтессорі, - привів мене до відкриття духовних особливостей дітей, які раніше не спостерігались. Те, що було відкрито раніше, лише зовнішнє обличчя дитини. Здатність розуміти дітей, працювати для захисту їх прав – це і є моє завдання... Дитина – людське створіння, яке працює, страждає і є найкращим другом, - все ще невідома нам. Це чиста сторінка в історії людства. Сторінка, яку хотілося б заповнити...”

Педагогіка Марії Монтессорі дуже популярна і поширена в багатьох країнах Європи, Азії та Америки, де відкрито наукові інститути та академії, вяких вивчаються та втілюються в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися і навчаються в її школах. Сьогодні відомо, що найбільша у світі школа, яку відвідують 22612 дітей, знаходиться в Індії, в місті Лакнау, і вона працює саме за методикою Монтессорі. В 1999 році інформація про неї була розміщена у знаменитій Книгзі рекордів Гіннеса. Кажуть, що таку ж школу, тільки в Америці, закінчила дочка Білла Клінтона. Внуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, які емігрували до різних країн світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. В Нідерландах, Фінляндії і США дитячі садки і школи цього напряму включено до основного державного реєстру офіційних навчальних закладів.

Першу в Україні школу виховання та навчання дітей за методикою Марії Монтессорі відкрили у Києві в 1992 році.Там навчаються діти, починаючи із дворічного віку. Київська модель школи Монтессорі відрізняється від схожих шкіл у Голландії, Німеччині та інших країнах світу. В ній навчаються лише здорові та вибрані діти із заможних родин. Мабуть тому у багатьох українців склалася хибна думка про те, що навчання за цією програмою розраховане лише на здорових дітей. Насправді ж, свій ефективний метод навчання та розвитку Марія Монтессорі виробила, займаючись спершу з розумово відсталими дітьми та спостерігаючи за ними. Отримані при цьому результати були справді феноменальними, їх називали “чудом”. Саме це наштовхнуло Марію Монтессорі на думку, що якби здорових дітей навчати відповідним чином, їх результати були б неперевершеними. Вже згодом, працюючи із здоровими дітьми, вона розпочала роботу за власним методом наукового дослідження дитини базованому на спостереженні за нею.

Марія Монтессорі довела, що у кожній дитячій душі закладено цілком природне бажання серйозно працювати, досліджувати, винаходити, вивчати навколишній світ. Вона помітила, що найкраще діти навчаються в такому середовищі, яке забезпечує та підтримує індивідуальний розвиток кожного.

Метод Марії Монтессорі – не фіксована система. Він відкритий часу, а отже і корективам, які постійно вносить життя. Він дозволяє адаптуватися до потреб суспільства, працювати в контексті національної культури. Але у всіх школах цієї системи – таких різних – у всі часи діють незмінні педагогічні принципи та філософські закони педагогіки Марії Монтессорі. “ Навчання – це не те, що дає вчитель учневі, а природний процес, що стихійно розвивається в людині... Тільки індивідуальна діяльність стимулює розвиток дитини,” – говорила Марія Монессорі.

Педагогіка Марії Монтессорі багато уваги приділяє створенню атмосфери спільноти, яка так відрізняє ці школи від інших. Тут дитина почувається напрочуд вільно, спокійно. Вона має повну свободу й уміє нею користуватися, щодня вчиться ухвалювати рішення, робити вибір, мотивувати свої дії. Але головне – постійно відчуває бажання вчитися.

У такій атмосфері вона ніколи не буває приниженою. Адже її працю, успіхи, поведінку ніколи не порівнюють, її не хвалять і не карають, а просто вчать умінню самостійно і об”єктивно оцінювати себе, будувати стосунки з іншими та жити за правилами, обов”язковими для всіх.

Марія Монтессорі вірила і довела досвідом своєї роботи, що в кожній дитині існує внутрішній потенціал, який може розвиватися лише завдяки взаємодії з навколишнім середовищем і за наявності свободи. Теорію свободи дитини розглядали та вивчали багато педагогів, але Марія Монтессорі чітко визначила це поняття, а також розробила методику навчання дитини та правила користування нею. Саме тому свобода в Монтессорі-групі – це не хаос, а організована за певними правилами діяльність дитячого колективу. Все це є компонентами підготовленого середовища, яке виховує та навчає дітей, дозволяє їй багато рухатися та спілкуватися.

“Наша мета – дисциплінувати дитину для діяльності, для праці та добра, а не для нерухомості, пасивності та слухняності. Неможливо бути вільним, якщо ти не самостійний. Тому перші активні прояви індивідуальної свободи з дитячих років мають бути керовані, щоб у дитині поступово вироблялася самостійність”, - учила Марія Монтессорі.

За допомогою дорослого дитина вчиться розуміти добре та погане. Діти мають свободу у виборі матеріалу, руху кімнатою, спілкування з іншими. Але першим і головним обмеженням свободи є інтерес колективу та деструктивна поведінка щодо інших, до середовища, до себе. Вихователь або коригує, або припиняє такі дії.

Заняття у Монтессорі-групах не відбувається на рівні традиційного вербального спілкування з дитиною. Презентація нового матеріалу, як правило, відбувається за допомогою трьохступінчастого уроку (1. “ Це...”; 2. “Дай мені...”; 3. “Що це?”). В основу роботи вихователя покладено метод спостереження, який дозволяє відстежувати етапи розвитку дитини, підготувати середовище, яке відповідає її потребам і дозволяє кожному працювати у своєму індивідуальному темпі та згідно із сензитивними періодами розвитку. Марія Монтессорі звертала особливу увагу на сензитивні періоди дуже чутливого сприйняття дитини, коли вона з усіх видів діяльності обирає щось одне. Природній інтерес і внутрішній імпульс дитини настільки інтенсивні, що вона може багато разів виконувати одну і ту ж дію, під час такої роботи максимально концентрується увага, певні поняття фіксуються у її пам”яті, що сприяє формуванню дисципліни та розвитку емоційно-вольових якостей. Якщо навчання певним вмінням припадає на сензитивний період – набувається навичка.

Пропонуючи максимум спонтанності, метод Монтессорі дозволяє кожній дитині досягти певного рівня обов”язкових знань і вмінь, повністю розкрити свій внутрішній потенціал і реалізувати його.

Марія Монтессорі однією з перших у світовій педагогічній практиці проголосила права дитини, необхідність розвивати потенційні здібності малюка з раннього віку. На зламі ХХ століття новітня педагогіка визнала індивідуальний підхід пріоритетним напрямком в освіті. А результати пошуків, що ведуться, дають підстави для сумнівів щодо подальшого існування багатовікової класно-урочної системи Яна Коменського.

Процеси освітніх реформ в Україні передбачають підготовку нових державних стандартів дошкільної освіти. У зв”язку з цим активізувався інтерес науковців і практиків до проблем раннього розвитку дитини. Серед кола авторів, до яких найчастіше звертаються дослідники – Марія Монтессорі.

Таким чином, методи експериментальної педагогіки, на які спиралася у своїх педагогічних гіпотезах М.Монтессорі, дали змогу авторці довести їх теоретичну значущість і практичну доцільність. Більшість із цих ідей засвідчили свою соціальну та культуротворчу адаптабельність на грунті різних національних педагогічних систем. Окремі наукові позиції Марії Монтессорі виступають актуальними і для сучасної педагогічної теорії і практики.